Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа.

Із Хрещенням Господнім за розповіддю у Євангеліях, пов’язують хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на Йордані там, де знаходиться давня місцевість «Віфавара». Слухаючи Предтечу народ постійно перебував у чеканні. Багатьом було відомо, що Збавитель тривалий час перебуває невпізнаним, тому слова Івана: «Він стоїть серед вас» заставили серця прискорено битися. І в цей час серед юрби на березі з’явився Чоловік з Назарету. Ісус опинився між грішниками. Він разом з всіма готувався прийняти хрещення від Івана. Ніхто не знав його навіть сам Іван, але мав якесь передчуття. Голос Святого Духа дав йому пізнати хто був Месія. Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні слова звернені до Галилеянина : «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?». Відповідь Ісуса :«Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. (Мт. 3:15)» нічого не пояснила оточенню, але для Івана мали певний зміст і переконали його охрестити й тоді його передчуття перемінилось у певність. Він погодився здійснити обряд. У ту мить, коли Ісус стояв у річці і молився, сталося щось таємниче, знак розпізнавання. Ісус сходить, як і інші у воду, але не виявляє жодного гріха, а коли виходить з висоти Дух у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11). Ця небесна поява пригадує появу над печерою у Вифлеємі. Там звіщається про нього пастушкам, тут – невинному предтечі й розкаяним грішникам. Проте звіщення над берегами Йордану коротке у часі й мало з тих до котрих було звернене, його пізнало. Про це свідчення пізніше Іван Богослов скаже:

І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто хреститиме Духом Святим. І я бачив, і свідчив, що Він Божий Син! (Ів. 1:32-34)

Отже коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев’яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.