УПЦ КП, Святошинський район, Київ
Home
 

Вірші про Святе

  1. Успіння Богородиці
  2. Розплата за гріхи
  3. Письмо Исуса к человеку

Христос Воскрес!

Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Земля наповнена вітанням
І лине пісня із небес,
Христос завжди в цей час між нами.

Господь так любить всіх людей,
Гріхи усім прощає.
І покаяння від нас жде,
Ісуса в поміч посилає.

І заповіді нам дає
Любити всіх безмірно.
І не любити все земне,
Лиш душу зберігати.

Господь приходить кожен рік
І жде від нас прозріння.
Для цього дав нам, як зразок
Христове Воскресіння!
прихожанка Лариса

Розплата за гріхи

Скільки є горя на землі
І все через гріхи.
А чи великі, чи малі –
Загадка на віки.

За батьківські гріхи дітей
Господь усіх наказує.
Здається нам, що це не так,
А вчинки всіх пов’язує.

Якби Господь у серці був
З дитинства повсякчас,
То кожен би Його відчув,
Як любить всіх Він нас.

Застерігає від біди–
Не чуємо Його.
Завжди нам руку подає –
Відштовхуєм Його.

Своїм ми розумом живем
І так усе життя,
А потім в груди себе б’єм –
Немає вороття.

Господь нас кличе повсякчас
До чаші каяття,
Дає нам шанс змити гріхи
За все наше життя.

Страх Божий

Ісусе Христе Сину Божий
Всели Ти в мене страх Господній.
Хай страх вселиться в мою душу,
Бо серцем я відчути мушу.

Бо як це страшно втратить Бога.
Враз стане темною дорога.
Неначе ти зовсім не бачиш,
На роздоріжжі сів та плачеш.

Куди іти себе питаю?
А відповіді я не маю.
Бо в нікуди веде дорога,
Що не освячується Богом.

Всі справи без благословення
Не мають у собі натхнення.
За щоб не взявся – з рук все пада,
На кожнім кроці є завада.

Не дай нам Боже це відчути
І в суєті Тебе забути.
Бо кожен мусить пам’ятати
І Господа у серці мати.
прихожанка Лариса

Господня допомога

Від Господа нікуди не сховаєшся,
Хоч би якою справою займаєшся.
Бо хрест свій чесно і довіку треба нести,
Щоб на страшнім суді за нього відповісти.

Незриме око день і ніч пильнує,
А вороги лукаві теж на нас полюють.
Перевіряють нас на кожнім кроці
Куди йдемо і на чиїм ми боці?

Яка ж то є легка й проста дорога,
Коли б завжди ми відчували Бога.
Але нечистий завжди водить манівцями,
Вкриваючи дорогу нашу камінцями.

Ми йдем і падає, збиваєм наші ноги,
Але не просимо у Бога допомоги,
Бо нам гординя очі застеляє.
Де відшукати вірний шлях не знаєм.

І вже коли несила встать на ноги,
Тоді в молитві ми звертаємось до Бога,
Який терпляче жде у кожного прозріння
І тільки в цьому ми одержимо спасіння.
прихожанка Лариса

Успіння Богородиці

О, Мати Божа, Мати мила,
Який нелегкий був твій шлях.
Коли, Ти, сина схоронила,
Що розіп’яли на очах.

Ти бачила Його всі муки,
Коли на гору хрест свій ніс.
В молитві Ти складала руки,
Щоб всі страждання переніс.

Але скінчились Твої муки,
Іван Тебе вже доглядав.
І вже, коли Ти склала руки,
Тебе Господь у Рай забрав.

Ти не померла – ти заснула.
І поруч з Господом сидиш.
Ти всім нам Матінкою була,
З любов’ю Ти на всіх глядиш.

Заступниця наша святая
Допомагай завжди усім.
І по молитвах в величаннях
Заходь до нас у кожен дім.

До Тебе линуть всі народи.
Ісуса Ти усім дала.
Любов же наша – чисті води,
З рікою щастя і добра.
прихожанка Лариса

Письмо Исуса к человеку

Приветствую тебя! Как поживаешь?
Хотелось бы поговорить с тобой,
Но временем ты не располагаешь,
Поэтому пишу к тебе домой.

Я и вчера был у твоей постели,
И ждал, когда расстанешься со сном,
Чтоб сил придать, уверенности в деле
И одарить счастливый новый день.

Нот ты лицом к стене отворотился,
Чтоб сон продлить на несколько минут,
А я стоял и ждал, не торопился.
Так люди на земле не ждут.

Потом и вовсе времени не стало.
Ты мылся, одевался и ушел.
Но беглый взгляд твой в зеркале усталый
Сказал мне, что не все так хорошо.

На миг твой взгляд упал на мое слово,
Я думал – ты поговоришь со мной.
Я был готов утешить тебя снова,
Но нет, ты так увлекся суетой.

И днем, мой друг, я вновь пытался
Вступить с тобой в полезный разговор.
Я ждал, я ни на миг не отлучался,
Но не меня искал твой слабый взор.

Потом обед и вздох тяжелый снова,
А я стоял так рядом, за спиной.
Я ждал, что ты промолвишь слово,
Что наконец поговоришь со мной.

Что ты о чем-нибудь меня попросишь,
Чтоб я помог в решении проблем,
Но мысль тебя какая-то уносит
И ты ко мне все так же глух и нем.

И когда весть к тебе пришла плохая
И слезы побежали в два ручья,
Я так хотел их вытереть, мечтая,
Что наконец-то пригодился я.

Я отвлекал тебя от мрачных мыслей,
Я солнышка лучами согревал.
Я сделал так, чтоб радуги повисли,
Как разноцветный горный перевал.

Я ветерок послал тебе на встречу
И дождь пролил обильный стороной.
Все птицы пели целый вечер,
Но все же ты не говорил со мной.

И даже вечером, придя с работы
Ты не был почему-то друг со мной.
И в спешке приняв ужин без заботы
Вдруг канул в телевизор с головой.

Программа увлекла тебя надолго.
Она важна, как видно для тебя,
Она важнее разговора с Богом.
Зачем ты игнорируешь Меня?

Иль уйма дел, что ты хотел закончить
Настолько ли важны сейчас?
Чтоб переделать их не хватит ночи,
А ты уже не размыкаешь глаз.

Ты выбился из сил, я понимаю.
Изнемогая бросился в постель,
Меня, увы, совсем не замечая,
А я так много выслушать хотел.

Мысль обо мне мелькнула на мгновенье,
Но было это сквозь пространство сна.
И к моему большому сожаленью
Он одолел тебя до дна.

За целый день не проронив ни слова,
За что же ты не любишь так меня?
Но завтра я приду, чтоб снова
Благословить тебя в начале дня.

Не для того я написал все это,
Чтоб упрекнуть тебя, доставить боль,
Но чтоб помочь и делом и советом,
Чтоб проявить к тебе свою любовь.
С любовью, Твой Спаситель Иисус.
прихожанка Лариса